У Шосткинській громаді Сумської області завершується реалізація проєкту з підтримки домогосподарств внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців, які постраждали внаслідок війни. Проєкт впроваджується громадською організацією "Асоціація демократичного розвитку" у партнерстві з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) в Україні та передбачає надання цільової допомоги для закупівлі засобів до існування.

Одним з учасників проєкту став Геннадій, який  перемістився  з міста Ямпіль в село Імшань. Отримана підтримка дала можливість придбати обладнання для догляду за земельною ділянкою та полегшити ведення господарства в нових умовах проживання. Що про участь у проєкті розповідає пан Геннадій, читайте далі.

Я — ВПО, переїхав з Ямполя. Як почали там бомбити — серйозно, страшно — думав, що місто знесуть. Літаки заходили, КАБи літали, все гупало. Тут, в Імшань, уже рік живу. Оформлювався як ВПО не одразу — спочатку ще далі виїжджав, але повернувся сюди. Уже пів року остаточно тут.

Людина я не дуже сучасна. Телефон у мене кнопочний, зір поганий. Мені підказали, що є така програма. Допомогли зайти в реєстраційну анкету, розібратися, заповнити все.

Потім подзвонили з Асоціації демократичного розвитку, приїхали подивитися в яких умовах живу. Кажуть — можна підтримати. Ми договір уклали, все як має бути. В Ямпіль приїжджав на підписання. Кілька разів дзвонив, перепитував: "А точно можна таку річ купити?" Бо давно хотів подрібнювач і електричний обприскувач, щоб дерева доглядати.

Купував цей подрібнювач не для заробітку, для себе. Щоб бур’яни мульчувати, щоб воно не росло, не душило город та подвір’я. Оце ж як: порубав зелену масу — і вже не сміття, а добриво. Воно перегнило — і земля дякує. Мульча — це велика справа. Все, що зрізав, не треба вивозити чи кудись дівати. Складав — і порядок. Щось перегниє, щось згорить, а користь все одно буде.

Сам взагалі на пенсії. Працював у лісі, був майстром. Уже 5 років маю інвалідність другої групи, серце болить. COVID-19 дав ускладнення. Сам не працюю з подрібнювачем — хлопці допомагають. Тільки завести апарат можу, показати, де що треба зробити. Мене  на роботу ніхто не візьме. На війну теж не беруть. Тож город — це мій простір, моя справа. Тварин не тримаю. Але землю обробляю.

Село Імшань розташоване у прикордонній частині Сумської області, де безпекова ситуація залишається нестабільною. У громаді фіксуються обстріли, удари керованими авіабомбами та постійна присутність розвідувальних безпілотників. Це впливає на повсякденне життя мешканців і обмежує можливості для роботи на відкритій місцевості.

В таких умовах підтримка міжнародних донорів дозволяє людям зосередитися на базових потребах і підтримувати власні домогосподарства. Для Геннадія отримана допомога стала практичним інструментом для  роботи на ділянці та сприяла адаптації до життя в приймаючій громаді.