Надія Сергіївна нині мешкає в селі Івот Шосткинського району, хоча все життя була пов’язана з Шосткою. У лютому 2022 року її донька померла від ускладнень після COVID-19. Тоді Надія Сергіївна взяла опіку над онукою, якій було лише десять років. Переїзд у село не був запланованим: після обстрілів у місті в їхній квартирі повилітали вікна, і жити там стало небезпечно. Тож разом із онукою вони змушені були шукати прихисток у селі та винаймати будинок. Її історія про поступове відновлення життя в умовах війни, відповідальність за дитину і щоденну працю, яка допомагає триматися.
Пані Надії 72 роки. Вона отримує пенсію трохи більше ніж чотири з половиною тисячі гривень і каже прямо: у такому віці починати життя десь із нуля — нереально.
У межах проєкту "Оцінка сільськогосподарських ринків та потреб у Шосткинському районі та підтримка у засобах до існування домогосподарств з-поміж ВПО та постраждалого від війни місцевого сільського населення з-поміж вразливих категорій Шосткинської територіальної громади Сумської області" ГО «Асоціація демократичного розвитку" спільно з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) в Україні за підтримки Федерального уряду Німеччини розпочали реєстрацію на отримання допомоги. Проєкт надавав підтримку у засобах до існування для ВПО та постраждалого від війни місцевого сільського населення з-поміж вразливих категорій Шосткинської та Ямпільської громад Сумської області.
Про можливість отримати допомогу в межах проєкту пані Надія дізналася у школі, де навчається онука. Їй розповіли про можливість подати заявку. Частину інформації вона знайшла й сама в мережі інтернет — уважно прочитала, передзвонила за вказаним номером, перевірила, чи це не шахрайство. Каже, що в теперішні часи довіряти наосліп не можна. Заявку заповнила. Через деякий час Надія отримала дзвінок від команди Асоціації демократичного розвитку із підтвердженням участі.
Перед отриманням допомоги пані Надію запросили до Шостки: відбулася зустріч із короткою навчальною частиною. Говорили про ведення сільського господарства, використання добрив, пестицидів і про безпеку — тема особливо актуальна, адже дрони над громадою літають регулярно. Після невеликої лекції уклали договір.
Отримані кошти Надія використала практично: придбала автоклав, мотокосу, відра, агроволокно, плівку, добриво, оприскувач, секатор, тачку. "На пенсію такого не купиш, — каже вона. — Ні за раз, ні поступово". Тому ця підтримка стала для родини реальною допомогою, а не формальністю.
Вона окремо згадує, що не всюди продавці хотіли надавати чеки, тому довелося шукати магазини, де можна купити все офіційно. Для неї це було важливо, щоб не виникло жодних питань під час звітування. У результаті всі документи зібрали, фото зробили, і процес звітування пройшов без проблем.
У господарстві нове обладнання вже активно використовують. Нещодавно завозили дрова — тачка стала незамінною. Акумуляторний секатор, зізнається пані Надія, спочатку викликав сумніви, але виявився зручним і потужним.
Минулого року родина тримала близько 80 індокачок, і навесні планують знову купувати птицю. Восени м’ясо перероблятимуть в автоклаві. На городі вирощують звичні культури — картоплю та овочі.
Сумська область, зокрема Шосткинська громада, і далі перебуває під постійною загрозою обстрілів, атак дронів і ракет. Частина мешканців змушена залишати свої домівки або жити в умовах постійного ризику. У такій ситуації можливість вести власне господарство це про стабільність і відчуття контролю над власним життям. Історія Надії показує, як навіть у складних безпекових умовах підтримка, поєднана з наполегливою працею, допомагає родинам залишатися на своїй землі й забезпечувати себе щодня.
Проєкт реалізується ГО "Асоціація демократичного розвитку" спільно з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) в Україні за підтримки Федерального уряду Німеччини.
