У селі Клишки, що на Сумщині, кожен мешканець навчився жити «тут і зараз», не плануючи на роки вперед. Для пані Олени, вчительки математики з 40-річним досвідом, війна змінила звичний ритм життя. Сучасні реалії онлайн-навчання та постійних обстрілів підштовхнули її до пошуку спокою у праці на землі. Пані Олена вийшла на пенсію та присвятила весь час родині та домашньому господарству.
Олена Юріївна згадує, як спостерігала за досвідом свахи, що вже отримала допомогу від однієї з міжнародних організацій і зробила в себе на ділянці нову велику теплицю.
Сільська рада повідомила, що була оголошена реєстрація у межах проєкту "Оцінка сільськогосподарських ринків та потреб у Шосткинському районі та підтримка у засобах до існування домогосподарств з-поміж ВПО та постраждалого від війни місцевого сільського населення з-поміж вразливих категорій Шосткинської територіальної громади Сумської області", який реалізує ГО "Асоціація демократичного розвитку" спільно з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) в Україні за підтримки Федерального уряду Німеччини. Заповнити анкету запрошували внутрішньо переміщених осіб та місцеве населення Шосткинської та Ямпільської громад Сумщини з-поміж вразливих категорій, які займаються сільським господарством та потребують підтримки.
Коли випала можливість заповнити реєстраційну форму для участі в проєкті, 69-річна вчителька спершу вагалася. "Сама анкету заповнювати побоялася — раптом помилку зроблю і все не піде". Допомогла невістка, — усміхається героїня. — Спершу я взагалі не сподівалася. Думала, хоч би плівку чи покриття на стару теплицю дали, щоб підлатати. Поставила це питання дівчатам з Асоціації демократичного розвитку, а мені кажуть: "Ні, ми можемо тільки нову, від початку до кінця". Ми вдома порадилися з дітьми, вони кажуть: "Мамо, треба брати капітальну, щоб уже працювати і не думати, де підлатати".
Пані Олена — не новачок у тепличній справі. "Ви не повірите, перша тепличка у нас з’явилася ще у 1982 році. Син тоді зовсім маленький був. Ми тоді в Чапліївці жили, працювали в школі. Чоловік у мене великий експериментатор: робив теплиці на підігріві з біопалива — кінського гною. У нас там огірки були ідеальні, листя — як величезні лопати! Вже у квітні мали свої свіжі овочі для дітей", — з гордістю згадує жінка. Завдяки участі в проєкті, вона змогла купити нову велику теплицю і вже встановила її на ділянці. Земля всередині нової теплиці вже перекопана та удобрена попелом і курячим послідом. На подвір’ї лежить плитка — героїня вже розрахувала, як викласти охайну доріжку всередині, щоб було зручно обробляти рослини.
"Робота починається задовго до весни. Вже у січні-лютому готуємо розсаду, земля заготовлена. Вирощуватимемо класику: огірки, помідори, зелень. Пробувала колись базилік — не пішов, забагато мороки. А от м’ята та рукола у нас і так ростуть. До березня вже треба буде розсадою займатися, а потім висаджувати її в теплицю", ― розповіла пані Олена, наприкінці розмови.
Для Олени Юріївни ця теплиця — більше ніж каркас покритий полікарбонатом. Це знак того, що навіть після завершення педагогічної кар’єри та попри воєнні виклики, життя триває.
Проєкт реалізується ГО "Асоціація демократичного розвитку" спільно з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) в Україні за підтримки Федерального уряду Німеччини.
