Дискусія, що розгорнулася в публічному просторі України, після призупинення на три місяці допомоги USAID, підсвітила низку проблем.
Насамперед, низька обізнаність суспільства про діяльність громадських організацій. Упевненість, що добрі справи завжди говорять самі про себе, виявилося занадто помилковою. Допомога USAID стосувалася різноманітних сфер діяльності - медицини, освіти, прозорості діяльності влади, а ще енергоефективності, збереження довкілля, підтримки незалежних ЗМІ, розвитку громадських інституцій тощо.
Адже сильне громадянське суспільство - одна з основ сильної незалежної держави. І зводити діяльність ГО до конференцій, тренінгів, "круглих столів" - занадто спрощений підхід. Але і ці заходи потрібні для здорових дискусій, обміну досвідом і думками, налагодження контактів та створення партнерств. Я памʼятаю, як учасники першого проєкту в Україні з громадського бюджету, який тоді підтримувала Фундація ПАУСІ, самі просили донора про спільну конференцію, аби краще побачити й проаналізувати, що вийшло, а що ні?
Чомусь ті, хто зараз пишуть про "грантоїдів", забули, як у перші тижні великої війни саме громадські активісти доставляли першу гуманітарну допомогу, в тому числі й на Чернігівщину - їжу, ліки, предмети першої необхідності, і це теж було за підтримки міжнародних організацій, наших грантодавців, з якими налагоджені партнерські контакти. Вони дуже прагнули підтримати Україну й українців у їхній боротьбі.
Ніщо не послаблює нашу країну, як внутрішні суперечності. І цим майстерно користується ворог, розхитуючи й дестабілізуючи Україну, знищуючи довіру до самих себе.А тому ця ситуація не просто вимагає аналізу, а й реагування власне громадських організацій, що мають більш потужно і голосно розповідати про себе і свою діяльність, використовуючи різні канали комунікації.
Анна Ніколенко-Баєва, голова ГО "Асоціація демократичного розвитку".