Аліна ― внутрішньо переміщена жінка, яка переїхала з двома дітьми з Шостки. Це рішення вона прийняла разом з чоловіком, аби зробити життя дітей більш безпечним та спокійним. У Клишках, селі, куди переїхала з дітьми, Аліна зайнялася домашнім господарством і потребувала оновлення садового інвентаря та інших засобів для ведення власного підсобного господарства. У цьому їй допомогла участь у проєкті Норвезької ради у справах біженців (NRC) в Україні "Підтримка у засобах до існування домогосподарств з-поміж ВПО та постраждалого від війни місцевого сільського населення з-поміж вразливих категорій Шосткинського району Сумської області", що реалізовує громадська організація "Асоціація демократичного розвитку".

Далі читайте розповідь пані Аліни про те, чому вона взяла участь у проєкті, яку допомогу змогла отримати та як це вплинуло на її життя.

Я зараз ВПО і проживаю в селі Клишки. Не працюю, займаюся господарством — городами, свинями, курами, гусьми. Раніше разом із дітьми та чоловіком ми жили в Шостці. Багато разів бувало, що «прилітало» поряд з нашим будинком. Діти почали боятися. Менший син лягав спати і закривав вуха руками. Казав, що так буде спати, щоб нічого не чути. Тому ми вирішили, що я з дітьми переїжджаю до села. Хоча в місті є всі побутові умови, але для дітей тут значно спокійніше — хоч спати добре можуть. Навчання ж продовжують у шосткинській школі онлайн.

Клишківський староста Дмитро Олексійович написав в чаті села, що можна оформити допомогу через інтернет від ГО «Асоціація демократичного розвитку» та Норвезької ради у справах біженців (NRC) в Україні. Я вже заповнювала схожі заявки, але думала, що нічого не вийде, як і минулі рази. А цього разу вийшло. Після того як заповнила анкету, подзвонили з Асоціації демократичного розвитку. Повідомили, що можу отримати допомогу, запросили на зустріч у Шостці. Ми приїхали, послухали лекцію, нам презентували брошуру, розповіли про умови договору і звіт. Після підписання договору, прийшли гроші на рахунок.

Я ще до того як отримати гроші вже планувала, що буду купувати. Раніше не було можливості придбати новий садовий інвентар, обладнання тощо. Розумієте, коли є діти, — їх потрібно одягати, годувати. Такі ціни високі, що приходиш у магазин і рахуєш, на що вистачить. Словом ― не були мені лопати і бензопили в пріоритеті. А тут — гроші, які можна витратити тільки на засоби для ведення господарства. Тільки на це! У мене було стільки емоцій!

Ми купили зерно, корм для птиці, культиватор, садовий інвентар. Дві тачки взяли, щоб таскати цибулю з городу, гарбузи і так далі. Купили цапки, лопати, бензопилу та секатор, щоб обрізати кущі.

Я коли пішла скуповуватися, заходжу в магазин і кажу: "Мені треба все найкраще". Воно ж має довго служити, бо хто знає, коли буде змога знову щось оновити. Мені продавчиня пропонувала різні варіанти. Наприклад, була маленька драбина — я сказала, що хочу велику. Якщо вже брати, то хороше. Звичайно, переконалася, що мені видадуть всі чеки, щоб звіт по фінансах можна було правильно скласти. 

Була навіть історія: закупилася, виношу свої тачки, драбину і т.д. на вулицю. Продавчиня спитала, як я то все повезу, чи влізе в машину. Кажу: "Головне — що це моє. На горбу понесу, як не влізе". Це був такий драйв — усе, що хотіла, купила. За годину, напевно, всі гроші витратила. Це був такий кайф. От зараз згадую і знову оті всі емоції переживаю.

Звісно, я задоволена. Така підтримка. Дай Бог, щоб і далі таке було — для підтримки сімей. Мені, по-перше, стало набагато легше працювати на городі та доглядати за господарством. Тепер є все необхідне: інструменти, техніка — і це не тимчасові речі, а те, що прослужить багато років. Тепер не переживаю, що в найневідповідніший момент зламається стара сапа.

І ще одне — емоційний стан. Коли живеш у постійному стресі через війну, кожна добра подія має значення. Для мене ця підтримка стала не просто фінансовою допомогою. Це був сигнал, що про нас не забувають, що ми не одні. Це дуже підіймає дух. Такі моменти додають сил рухатися далі.

Історія пані Аліни показує, як цільова допомога у засобах до існування домогосподарств з-поміж ВПО та постраждалого від війни місцевого сільського населення може реально змінити життя. У непростих умовах Сумщини, де багато сімей продовжують жити та вести домашнє господарство, така підтримка стає важливою опорою. Для цієї родини участь у проєкті також мала емоційний та психологічний ефект: відчуття, що про них пам’ятають і що допомога реально доходить до людей, додала сил і натхнення рухатися далі. 

Історія Аліни — це приклад того, як підтримка на місцевому рівні може не лише забезпечити матеріальні потреби внутрішньо переміщеної родини, а й відновити відчуття захищеності та спокою.

Проєкт реалізується ГО "Асоціація демократичного розвитку" спільно з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) в Україні за підтримки Норвегії.